бити
би́ти
б'ю, б'єш; наказ. сп. бий; недок.
1》 неперех., з прийм. в (у), об, по і без прийм. Стукати, ударяти по чому-небудь, об щось.
|| Хлюпатися, плескати. Бити в долоні.
2》 перех., кого. Завдавати ударів кому-небудь.
|| кого, по кому – чому, перен. Спрямовувати які-небудь дії, заходи проти когось, піддавати гострій критиці, викривати кого-, що-небудь.
|| чим, перен. Завдавати страждання кому-небудь.
3》 перех. Завдавати поразки кому-небудь, перемагати ворога в бою, на війні.
4》 перех. Позбавляти життя, убивати кого-небудь.
|| Полюючи, забивати дичину.
5》 неперех. Ударами по чому-небудь створювати звуки.
|| у що. Грати на деяких ударних музичних інструментах.
|| Ритмічними ударами, дзвоном позначати час (про годинник).
|| безос.
|| Бемкати, звучати (про дзвін).
|| Видавати характерні уривчасті звуки (про деяких птахів). Бити на сполох.
6》 неперех. Стріляти.
7》 перех. Розбивати, розколювати на шматки.
|| Топтати, толочити.
Бити колодязь — розбиваючи тверду породу, вирубувати отвір для колодязя.
8》 у сполуч. з ім., перех. Певним способом виготовляти чи обробляти що-небудь.
Бити олію — вичавлювати, добувати олію з насіння.
9》 неперех. З силою вириватися назовні (про рідину, повітря і т. ін.); витікати сильним струменем. Бити джерелом.
10》 неперех. З особливою силою діяти на чуття людини, проникати, доноситися куди-небудь (про запах, світло і т. ін.).
|| перев. безос., від кого – чого, перен. Яскраво виражатися зовнішніми ознаками (про риси характеру, властивості і т. ін.); випромінюватися (у 2 знач.).
Бити в очі — а) яскраво світити; засліплювати (про сильне, різке світло); б) бути дуже помітним; впадати в око.
11》 кого, перех. Трясти, трусити (про сильне діяння хвороби і т. ін.).
|| безос.
12》 неперех., розм. Сіпатися, пульсувати.
13》 на кого – що, неперех., перен., розм. Розраховувати на кого-, що-небудь; мати на увазі щось.
14》 перех. Виводити з гри, забирати фігуру або карту противника.
Бий його лиха година! — а) вигук, яким виражають здивування або захоплення чим-небудь; б) уживається як лайка.
Бити поклони — низько, до землі вклонятися.
Бити чолом — а) низько вклонятися кому-небудь, шанобливо вітати когось; б) уклінно просити кого-небудь про щось.
15》 Витанцьовувати.
Значення в інших словниках
- бити — (завдавати ударів) розм. парити, шпарити, (чимсь вузьким) періщити, сікти, хльостати, чесати, клепати, (чимсь гнучким) батожити, бичувати, кропити, шмагати, шкварити, (кулаком, палицею, чимось важким) бухати, товкти, підсип, гатити, гамселити... Словник синонімів Полюги
- бити — би́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- бити — (завдавати ударів кому-небудь) піднімати руку на кого; наминати боки кому, зневажл.; давати духопелів (тришия) кому, жарт., заст.; частувати кулаками кого, зневажл.; стригти по спині кого, жарт. Словник фразеологічних синонімів
- бити — Вдаряти, стукати, калатати, клепати, гатити, молотити, прати, разити, бехати, тарахкати, г. лупати; (наповал) убивати; (лупцювати) гріти, парити, духопелити, шмагати, гамселити, дубасити, лупити, лупцювати, кулачити, місити, маніжити, періщити, пороти... Словник синонімів Караванського
- бити — див. колошматити, колотити Словник чужослів Павло Штепа
- бити — БИ́ТИ, б'ю, б'єш; наказ. сп. бий; недок. 1. з прийм. в (у), об, по і без прийм. Стукати, ударяти по чому-небудь, об щось. Почув я в сінях важке ступання, якби дві довбні по підлозі били (Б. Словник української мови у 20 томах
- бити — би́ти... Лексикон львівський: поважно і на жарт
- бити — Бив циган циганку за пісну стиранку, а бив її кулаком, бо не була з молоком. Нарікання невинного, що покараний, а не знає, за що. Бий верхнього, аби аж спідний почув. Бий дуже, хай тямлять. Бий — не витримає, свари — не розуміє. Приповідки або українсько-народня філософія
- бити — син. валити в клуню, виписувати качелі, гасити, копати, пиздити, пиздячити, товариш. бути побитим: блювати позаторішньою паскою, отримати звізди. Словник жарґонної лексики української мови
- бити — Бути Словник застарілих та маловживаних слів
- бити — I вдарити, бабахати, бабахкати, байбарити, бамбурити, банити, батожити і батожити, батурити, бахати, бахкати, бичувати, боксувати, бузанити, буцати, буцкати, ватлати, витіпувати, вихрити, відшмагати, волочити (за чуба), вохрити, гамселити, гатити... Словник синонімів Вусика
- бити — баглаї́ би́ти (годува́ти). Нічого не робити, ледарювати. От, баглаї б’є (М. Номис); Замість праці ти баглаї годував та завидував усім (М. Кропивницький). ба́йдики (ба́йди, діал. га́ндри) би́ти. 1. Бути без діла, весело проводити час. Фразеологічний словник української мови
- бити — БИ́ТИ по чому, об що, у що і без додатка (стукаючи, робити удари по чому-небудь, об що-небудь), ГАМСЕ́ЛИТИ підсил. розм., ГАТИ́ТИ підсил. розм., ГЕ́ПАТИ підсил. розм., ГИЛИ́ТИ підсил. розм., ГРІ́ТИ по чому, об що, у що, підсил. розм., ДУБА́СИТИ підсил. Словник синонімів української мови
- бити — Би́ти, б’ю, б’єш, б’є, б’ємо́, б’єте́, б’ють; бий, би́йте; б’ю́чи Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- бити — БИ́ТИ, б’ю, б’єш; наказ, сп. бий; недок. 1. неперех., з прийм. в (у), об, по і без прийм. Стукати, ударяти по чому-небудь, об щось. За кілька хвилин було чути, як "она била по клавішах і тріпала стиркою по струнах фортеп’яно, витираючи його (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
- бити — Бити, б'ю, б'єш гл. 1) Бить, наносить удары. Дурного і в церкві б'ють. посл. За що мене, мужу, б'єш, за якії вчинки? н. п. Орлом сизокрилим літає, ширяє, аж небо блакитне широкими б'є. Шевч. не по чім і б'є, як не по голові. Словник української мови Грінченка