1. Словник фразеологічних синонімів

бити

(завдавати ударів кому-небудь) піднімати руку на кого; наминати боки кому, зневажл.; давати духопелів (тришия) кому, жарт., заст.; частувати кулаками кого, зневажл.; стригти по спині кого, жарт.; (бити когось різкими короткими ударами) давати стусани (стусанів) кому і без додатка; годувати штурханцями кого, жарт.; нагороджувати штовханами кого, жарт.; (нещадно бити) бити (драти, лупити і т. ін.) як Сидорову козу кого, зневажл.; (з силою бити по зубах) давати зуботичку, фам.; (тягати за вуха) драти (накручувати, наминати) вуха (вуші) кому; (тягати когось за волосся за провину) давати чубровки кому, зневажл.; волосся скубти кому; (бити по щоці долонею) давати ляпанців кому, жарт.; годувати лящами кого, жарт.; (бити по потилиці) годувати (частувати) потиличниками кого, жарт.

– Оце вигадала не знати що! Хіба ж він таки підіймав на тебе руку… (Нечуй-Левицький, 2, 1965, с. 67); – Але, мабуть, така вже доля філософів, бо й Сократова жінка не раз наминала йому боки (Нечуй-Левицький, 2, 1965, с. 81); Не стерпе [стерпить] мати і почне давати духопелів Солосі (Панас Мирний, 4, 1970, с. 64); Себе, Латина проклинала і всім давала тришия (Котляревський, 1, 1952, с. 178); Але декотрі не втерпіли і почали частувати кулаками в спину прохожих чоловіків і навіть молодиць (Нечуй-Левицький, 6, 1966, с. 359); Близ сих плили дуби Аванта. Він був страшніший од сержанта… Бо всіх за все по спині стриг (Котляревський, 1, 1952, с. 251); Микола однією рукою вхопив пана за ногу, другою почав давати стусани в груди (Нечуй-Левицький, 2, 1956, с. 209); Зоньку годували штурханцями по кутках (Леся Українка, 3, 1952, с. 655); Якийсь напівроздягнений чоловік, без шапки й без пояса, намагався виплигнути з човна, але задунайці тягли його назад, нагороджуючи штовханами (Добровольський, Очаківський розмир, 1965, с. 313); – Бувало, як украду… золотого – зараз І програю. І били ж мене батько за се, драли як Сидорову козу!.. (Кропивницький, 4, 1959, с 265); Став їх [земляків] ганяти, а часом і зуботичку давати (Панас Мирний, 2, 1954, с. 129); Демонстранти змішались і тікали. Їх наздоганяли, накладали в потилицю, накручували вуха (Смолич, Мир – хатам, війна – палацам, 1958, с. 209); …Дітям часто скубли волосся, драли вуші, періщили ременем (Кротевич, Сини землі, 1948, с. 191); За невдачу серце зривав [дяк] завжди на наймиті. Дня того не було, щоб не давав чубровки або ляща (Васильченко, Вибране, 1950, с. 204); Дяк за кожний вияв сваволі годував його, як і перший учитель, важкими лящами (Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, с, 41); Ніколи його ніхто не бив а батько й поготів. Бабуся в дитинстві частувала потиличниками й давала ляпанців, але то була не кара, а ласка (Собко, Матвіївська затока, 1962, с. 242); Мусила Левантина зоставатися, і справді їй покращало: хазяйка вже не годувала її потиличниками і менше лаяла, хоч позирала на неї ще лютішими очима (Грінченко, 2, 1963, с. 263). Пор.: побити; ударити.

Джерело: Словник фразеологічних синонімів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бити — (завдавати ударів) розм. парити, шпарити, (чимсь вузьким) періщити, сікти, хльостати, чесати, клепати, (чимсь гнучким) батожити, бичувати, кропити, шмагати, шкварити, (кулаком, палицею, чимось важким) бухати, товкти, підсип, гатити, гамселити... Словник синонімів Полюги
  2. бити — би́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. бити — Вдаряти, стукати, калатати, клепати, гатити, молотити, прати, разити, бехати, тарахкати, г. лупати; (наповал) убивати; (лупцювати) гріти, парити, духопелити, шмагати, гамселити, дубасити, лупити, лупцювати, кулачити, місити, маніжити, періщити, пороти... Словник синонімів Караванського
  4. бити — б'ю, б'єш; наказ. сп. бий; недок. 1》 неперех., з прийм. в (у), об, по і без прийм. Стукати, ударяти по чому-небудь, об щось. || Хлюпатися, плескати. Бити в долоні. 2》 перех., кого. Завдавати ударів кому-небудь. || кого, по кому – чому, перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. бити — див. колошматити, колотити Словник чужослів Павло Штепа
  6. бити — БИ́ТИ, б'ю, б'єш; наказ. сп. бий; недок. 1. з прийм. в (у), об, по і без прийм. Стукати, ударяти по чому-небудь, об щось. Почув я в сінях важке ступання, якби дві довбні по підлозі били (Б. Словник української мови у 20 томах
  7. бити — би́ти... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. бити — Бив циган циганку за пісну стиранку, а бив її кулаком, бо не була з молоком. Нарікання невинного, що покараний, а не знає, за що. Бий верхнього, аби аж спідний почув. Бий дуже, хай тямлять. Бий — не витримає, свари — не розуміє. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. бити — син. валити в клуню, виписувати качелі, гасити, копати, пиздити, пиздячити, товариш. бути побитим: блювати позаторішньою паскою, отримати звізди. Словник жарґонної лексики української мови
  10. бити — Бути Словник застарілих та маловживаних слів
  11. бити — I вдарити, бабахати, бабахкати, байбарити, бамбурити, банити, батожити і батожити, батурити, бахати, бахкати, бичувати, боксувати, бузанити, буцати, буцкати, ватлати, витіпувати, вихрити, відшмагати, волочити (за чуба), вохрити, гамселити, гатити... Словник синонімів Вусика
  12. бити — баглаї́ би́ти (годува́ти). Нічого не робити, ледарювати. От, баглаї б’є (М. Номис); Замість праці ти баглаї годував та завидував усім (М. Кропивницький). ба́йдики (ба́йди, діал. га́ндри) би́ти. 1. Бути без діла, весело проводити час. Фразеологічний словник української мови
  13. бити — БИ́ТИ по чому, об що, у що і без додатка (стукаючи, робити удари по чому-небудь, об що-небудь), ГАМСЕ́ЛИТИ підсил. розм., ГАТИ́ТИ підсил. розм., ГЕ́ПАТИ підсил. розм., ГИЛИ́ТИ підсил. розм., ГРІ́ТИ по чому, об що, у що, підсил. розм., ДУБА́СИТИ підсил. Словник синонімів української мови
  14. бити — Би́ти, б’ю, б’єш, б’є, б’ємо́, б’єте́, б’ють; бий, би́йте; б’ю́чи Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  15. бити — БИ́ТИ, б’ю, б’єш; наказ, сп. бий; недок. 1. неперех., з прийм. в (у), об, по і без прийм. Стукати, ударяти по чому-небудь, об щось. За кілька хвилин було чути, як "она била по клавішах і тріпала стиркою по струнах фортеп’яно, витираючи його (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  16. бити — Бити, б'ю, б'єш гл. 1) Бить, наносить удары. Дурного і в церкві б'ють. посл. За що мене, мужу, б'єш, за якії вчинки? н. п. Орлом сизокрилим літає, ширяє, аж небо блакитне широкими б'є. Шевч. не по чім і б'є, як не по голові. Словник української мови Грінченка