блискавиця —
блискави́ця іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
блискавиця —
-і, ж. 1》 Те саме, що блискавка 1). 2》 Короткий спалах вночі на обрії без грому – відблиск далекої блискавки; зірниця.
Великий тлумачний словник сучасної мови
блискавиця —
БЛИСКАВИ́ЦЯ, і, ж. 1. Те саме, що бли́скавка 1. Надворі чорно; блискавиця поблискує (Марко Вовчок); Десь далеко спалахнули відблиски грозових блискавиць (Я. Качура); Із радісним буремним громом спадають з неба блискавиці (В.
Словник української мови у 20 томах
блискавиця —
див. блискавка; спалах
Словник синонімів Вусика
блискавиця —
БЛИСКАВИ́ЦЯ (короткий спалах вночі на обрії без грому — відблиск далекої блискавки), ЗІРНИ́ЦЯ, МИ́ГАВКА розм., МО́РГАВКА рідше. На городі вітер шумить вербами, надворі чорно: блискавиця поблискує (Марко Вовчок); — Десь гроза, — сказав він...
Словник синонімів української мови
блискавиця —
БЛИСКАВИ́ЦЯ, і, ж. 1. Те саме, що бли́скавка 1. Надворі чорно; блискавиця поблискує (Вовчок, І, 1955, 246); В синіх хмарах миготять блискавиці… (Мирний, V, 1955, 265); Ой, то-то не грім-громовиця.
Словник української мови в 11 томах
блискавиця —
Блискавиця, -ці ж. 1) Зарница. 2) = блискавка 1. Ном. № 336. Грім, блискавиця, вихор.... ЗОЮР. II. 40. Блиснули шаблями як блискавиця. АД. І. 23.
Словник української мови Грінченка