блискотіти —
блискоті́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
блискотіти —
-отить і блискотати, -оче, недок. Підсил. до блискати 1).
Великий тлумачний словник сучасної мови
блискотіти —
БЛИСКОТІ́ТИ, оти́ть, БЛИСКОТА́ТИ, о́че, недок. Підсил. до бли́скати 1. Сонечко вже запало за гору, річка ледве блискоче (Марко Вовчок); Сонце міцно припікало, а блиск його проміння аж за очі хапав, і все від нього сяяло, блискотіло (Н.
Словник української мови у 20 томах
блискотіти —
див. блищати
Словник синонімів Вусика
блискотіти —
БЛИ́СКАТИ (про джерело світла або предмет, на якому відбивається світло, — раз у раз яскраво блищати, світитися переливчастим світлом), МИГА́ТИ, БЛИ́КАТИ діал., ВИБЛИ́СКУВАТИ підсил., БЛИСКОТІ́ТИ (БЛИСКОТА́ТИ) підсил., РОЗБЛИ́СКУВАТИСЯ підсил.
Словник синонімів української мови
блискотіти —
БЛИСКОТІ́ТИ, оти́ть і БЛИСКОТА́ТИ, о́че, недок. Підсил. до бли́скати 1. Сонечко вже запало за гору, річка ледве блискоче (Вовчок, VI, 1956, 261); Сонце міцно припікало, а блиск його проміння аж за очі хапав, і все від нього сяяло, блискотіло (Кобр., Вибр.
Словник української мови в 11 томах
блискотіти —
Блискоті́ти, -чу́, -ти́ш гл. Блестѣть, сверкать. Річка ледві блискоче. МВ. (КС. 1902. X. 143).
Словник української мови Грінченка