блискотіти
БЛИСКОТІ́ТИ, оти́ть і БЛИСКОТА́ТИ, о́че, недок. Підсил. до бли́скати 1.
Сонечко вже запало за гору, річка ледве блискоче (Вовчок, VI, 1956, 261);
Сонце міцно припікало, а блиск його проміння аж за очі хапав, і все від нього сяяло, блискотіло (Кобр., Вибр., 1954, 142);
Блискотіли коси в травах (Тич., III, 1947, 40).
Словник української мови (СУМ-11)