блискунець
БЛИСКУНЕ́ЦЬ, нця́, ч., заст., розм. Каганець, ліхтарик.
В хаті маленькою зірочкою світив бляшаний блискунець-каганчик (Вас., II, 1959, 214);
Біля комина, запаливши блискунець, стояла злякана Федора (Цюпа, Назустріч.., 1958, 195).
Словник української мови (СУМ-11)