блискунець
БЛИСКУНЕ́ЦЬ, нця́, ч., заст., розм.
Каганець, ліхтарик.
В хаті маленькою зірочкою світив бляшаний блискунець-каганчик (С. Васильченко);
Біля комина, запаливши блискунець, стояла злякана Федора (І. Цюпа).
Словник української мови (СУМ-20)