блискотіти

БЛИСКОТІ́ТИ, оти́ть, БЛИСКОТА́ТИ, о́че, недок.

Підсил. до бли́скати 1.

Сонечко вже запало за гору, річка ледве блискоче (Марко Вовчок);

Сонце міцно припікало, а блиск його проміння аж за очі хапав, і все від нього сяяло, блискотіло (Н. Кобринська);

Блискотіли коси в травах (П. Тичина);

А Галя їде, стрічкою блискоче (Л. Костенко).

Значення в інших словниках

1. блискотіти — блискоті́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. блискотіти — -отить і блискотати, -оче, недок. Підсил. до блискати 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. блискотіти — див. блищати  Словник синонімів Вусика
4. блискотіти — БЛИ́СКАТИ (про джерело світла або предмет, на якому відбивається світло, — раз у раз яскраво блищати, світитися переливчастим світлом), МИГА́ТИ, БЛИ́КАТИ діал., ВИБЛИ́СКУВАТИ підсил., БЛИСКОТІ́ТИ (БЛИСКОТА́ТИ) підсил., РОЗБЛИ́СКУВАТИСЯ підсил.  Словник синонімів української мови
5. блискотіти — Блискоті́ти, -кочу́, -коти́ш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. блискотіти — БЛИСКОТІ́ТИ, оти́ть і БЛИСКОТА́ТИ, о́че, недок. Підсил. до бли́скати 1. Сонечко вже запало за гору, річка ледве блискоче (Вовчок, VI, 1956, 261); Сонце міцно припікало, а блиск його проміння аж за очі хапав, і все від нього сяяло, блискотіло (Кобр., Вибр.  Словник української мови в 11 томах
7. блискотіти — Блискоті́ти, -чу́, -ти́ш гл. Блестѣть, сверкать. Річка ледві блискоче. МВ. (КС. 1902. X. 143).  Словник української мови Грінченка