Значення в інших словниках
-
блискунець —
блискуне́ць іменник чоловічого роду рідко
Орфографічний словник української мови
-
блискунець —
БЛИСКУНЕ́ЦЬ, нця́, ч., заст., розм. Каганець, ліхтарик. В хаті маленькою зірочкою світив бляшаний блискунець-каганчик (С. Васильченко); Біля комина, запаливши блискунець, стояла злякана Федора (І. Цюпа).
Словник української мови у 20 томах
-
блискунець —
КАГАНЕ́ЦЬ (невеликий світильник, що складається з ґнота та посуду, в який наливається олія, гас тощо), ПЛО́ШКА, БЛИКУ́Н розм., БЛИ́МАВКА розм., БЛИСКУНЕ́ЦЬ розм., МИГУНЕ́ЦЬ розм., МО́РГАВКА розм., СЛІПА́К розм., СЛІПУ́ШКА розм.
Словник синонімів української мови
-
блискунець —
БЛИСКУНЕ́ЦЬ, нця́, ч., заст., розм. Каганець, ліхтарик. В хаті маленькою зірочкою світив бляшаний блискунець-каганчик (Вас., II, 1959, 214); Біля комина, запаливши блискунець, стояла злякана Федора (Цюпа, Назустріч.., 1958, 195).
Словник української мови в 11 томах