Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках
блискуче —
блиску́че прислівник незмінювана словникова одиниця
Орфографічний словник української мови
блискуче —
пр., (досконало) неперевершено, незрівнянно, неповторно, майстерно. сил. предосконало, обр. г. не до порівняння; (чудово) знаменито, пречудове, прегарно, фам. збіса гарно, сил. божественно, фантастично, чарівливо.
Словник синонімів Караванського
блискуче —
[блиескучеи] присл.
Орфоепічний словник української мови
блискуче —
БЛИСКУ́ЧЕ, присл. Дуже добре, чудово, успішно і т. ін. Року 1895 він [І. Франко] блискуче прочитав у Львівському університеті .. лекцію на тему “Наймичка” Тараса Шевченка (М. Коцюбинський); Ми торжествували – перша атака була блискуче відбита (Ю.
Словник української мови у 20 томах
блискуче —
БЛИСКУ́ЧЕ, присл. Дуже добре, чудово, успішно і т. ін. Року 1895 він [І. Франко] блискуче прочитав у Львівському університеті., лекцію на тему "Наймичка" Тараса Шевченка (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах