блискучий
блиску́чий
-а, -е.
1》 Який дає блиск, блищить; лискучий, сяючий.
|| Дуже ясний, яскравий, сонячний.
2》 перен. Дуже гарний, пишний, розкішний.
|| Пишно, розкішно вбраний, з вишуканими манерами.
3》 перен. Дуже розумний, дотепний; досконалий формою і змістом.
|| Надзвичайний, видатний.
|| Майстерний, довершений.
|| Дуже успішний, вдалий.
Великий тлумачний словник сучасної української мови