Великий тлумачний словник сучасної мови

блискучо

блиску́чо

Присл. до блискучий.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. блискучо — блиску́чо прислівник незмінювана словникова одиниця рідко  Орфографічний словник української мови
  2. блискучо — БЛИСКУ́ЧО, рідко. Присл. до блиску́чий. Неабияке науково-публіцистичне значення мала праця М. Костомарова “Дві руські народності”, в якій блискучо розвинуто і документовано тезу про окремішність двох народностей...  Словник української мови у 20 томах
  3. блискучо — БЛИСКУ́ЧО, рідко. Присл. до блиску́чий; // у знач. присудк. сл. Сонечко високо піднялося на синьому небі.. На церкви, на стіни аж глянути не можна. Світло та блискучо! (Н.-Лев., I, 1956, 113).  Словник української мови в 11 томах