блискучо —
Присл. до блискучий.
Великий тлумачний словник сучасної мови
блискучо —
БЛИСКУ́ЧО, рідко. Присл. до блиску́чий. Неабияке науково-публіцистичне значення мала праця М. Костомарова “Дві руські народності”, в якій блискучо розвинуто і документовано тезу про окремішність двох народностей...
Словник української мови у 20 томах
блискучо —
БЛИСКУ́ЧО, рідко. Присл. до блиску́чий; // у знач. присудк. сл. Сонечко високо піднялося на синьому небі.. На церкви, на стіни аж глянути не можна. Світло та блискучо! (Н.-Лев., I, 1956, 113).
Словник української мови в 11 томах