бридкий —
-а, -е. Який викликає огиду; гидкий, огидний. || Дуже поганий, негарний; потворний.
Великий тлумачний словник сучасної мови
бридкий —
БРИДКИ́Й, а́, е́. Який викликає огиду; гидкий, огидний. Чи теплий гад, розпарений на сонці, чи холодний – однаково бридкий (Леся Українка); Марта .. машинально схопила рукою будило [будильник], що потрясало кімнату гострим і бридким дзвоном (В.
Словник української мови у 20 томах
бридкий —
див. гидкий; поганий
Словник синонімів Вусика
бридкий —
БРИДКИ́Й (про людину, обличчя і т. ін. — дуже негарний), ПРЕПОГА́НИЙ підсил. розм., ПАСКУ́ДНИЙ підсил. розм.; ВІДРА́ЗЛИВИЙ (який відштовхує своїм виглядом); ВИРОДЛИ́ВИЙ, ПОТВО́РНИЙ підсил., ПОЧВА́РНИЙ розм. рідше, ПОЧВА́РЛИВИЙ розм.
Словник синонімів української мови
бридкий —
БРИДКИ́Й, а́, е́. Який викликає огиду; гидкий, огидний. Чи теплий гад, розпарений на сонці, чи холодний — однаково бридкий (Л. Укр., III, 1952, 143); // Дуже поганий, негарний; потворний.
Словник української мови в 11 томах
бридкий —
Бридкий, -а, -е 1) Мерзкій, гадкій. 2) Безобразный, некрасивый. Чуб. V. 421; І. 235. Ой до старого, ой до бридкого серденько не пристане. Мет. 67.
Словник української мови Грінченка