бридкий

Гидкий, огидний, гидезний, гидючий, сил. гидосвітній, ПОТВОРНИЙ, ПАСКУДНИЙ, р. шпетний; (- риси) відразливий.

Значення в інших словниках

1. бридкий — (дуже поганий) препоганий, паскудний, потворний, (у великій мірі неприємний) гидкий, гидотний, обридливий, огидний, огидливий, остогидлий, плюгавий, осоружний, (з фізичними вадами) почварний, виродливий.  Словник синонімів Полюги
2. бридкий — бридки́й прикметник  Орфографічний словник української мови
3. бридкий — -а, -е. Який викликає огиду; гидкий, огидний. || Дуже поганий, негарний; потворний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. бридкий — БРИДКИ́Й, а́, е́. Який викликає огиду; гидкий, огидний. Чи теплий гад, розпарений на сонці, чи холодний – однаково бридкий (Леся Українка); Марта .. машинально схопила рукою будило [будильник], що потрясало кімнату гострим і бридким дзвоном (В.  Словник української мови у 20 томах
5. бридкий — див. гидкий; поганий  Словник синонімів Вусика
6. бридкий — БРИДКИ́Й (про людину, обличчя і т. ін. — дуже негарний), ПРЕПОГА́НИЙ підсил. розм., ПАСКУ́ДНИЙ підсил. розм.; ВІДРА́ЗЛИВИЙ (який відштовхує своїм виглядом); ВИРОДЛИ́ВИЙ, ПОТВО́РНИЙ підсил., ПОЧВА́РНИЙ розм. рідше, ПОЧВА́РЛИВИЙ розм.  Словник синонімів української мови
7. бридкий — Бридки́й, -ка́, -ке́; -кі́, -ки́х  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. бридкий — БРИДКИ́Й, а́, е́. Який викликає огиду; гидкий, огидний. Чи теплий гад, розпарений на сонці, чи холодний — однаково бридкий (Л. Укр., III, 1952, 143); // Дуже поганий, негарний; потворний.  Словник української мови в 11 томах
9. бридкий — Бридкий, -а, -е 1) Мерзкій, гадкій. 2) Безобразный, некрасивый. Чуб. V. 421; І. 235. Ой до старого, ой до бридкого серденько не пристане. Мет. 67.  Словник української мови Грінченка