бринькання —
бри́нькання іменник середнього роду рідко
Орфографічний словник української мови
бринькання —
-я, с., рідко. Дія за знач. бринькати і звуки, утворювані цією дією.
Великий тлумачний словник сучасної мови
бринькання —
БРИ́НЬКАННЯ, я, с. Дія за знач. бри́нькати і звуки, утворювані цією дією. З другої кімнати почулося бринькання піаніно (Остап Вишня).
Словник української мови у 20 томах
бринькання —
БРИ́НЬКАННЯ, я, с., рідко. Дія за знач. бри́нькати і звуки, утворювані цією дією. З другої кімнати почулося бринькання піаніно (Вишня, II, 1956, 67).
Словник української мови в 11 томах
бринькання —
Бринькання, -ня с. 1) Звуки струннаго инструмента. 2) Плохая игра на струнномъ инструментѣ.
Словник української мови Грінченка