бринькання
БРИ́НЬКАННЯ, я, с.
Дія за знач. бри́нькати і звуки, утворювані цією дією.
З другої кімнати почулося бринькання піаніно (Остап Вишня).
Словник української мови (СУМ-20)БРИ́НЬКАННЯ, я, с.
Дія за знач. бри́нькати і звуки, утворювані цією дією.
З другої кімнати почулося бринькання піаніно (Остап Вишня).
Словник української мови (СУМ-20)