бринькання

БРИ́НЬКАННЯ, я, с., рідко. Дія за знач. бри́нькати і звуки, утворювані цією дією.

З другої кімнати почулося бринькання піаніно (Вишня, II, 1956, 67).

Значення в інших словниках

1. бринькання — бри́нькання іменник середнього роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. бринькання — -я, с., рідко. Дія за знач. бринькати і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бринькання — БРИ́НЬКАННЯ, я, с. Дія за знач. бри́нькати і звуки, утворювані цією дією. З другої кімнати почулося бринькання піаніно (Остап Вишня).  Словник української мови у 20 томах
4. бринькання — Бре́нькання і бри́нькання, -ння бри́нькання і бре́нькання, -ння  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. бринькання — Бринькання, -ня с. 1) Звуки струннаго инструмента. 2) Плохая игра на струнномъ инструментѣ.  Словник української мови Грінченка