бринь
БРИНЬ, виг., рідко. Уживається як присудок за знач. бри́нькати, бри́нькнути (про звучання струни).
Далі — бринь-бринь!.. — і вихрем полинув задирливий козачок (Вас., І, 1959, 242).
Словник української мови (СУМ-11)БРИНЬ, виг., рідко. Уживається як присудок за знач. бри́нькати, бри́нькнути (про звучання струни).
Далі — бринь-бринь!.. — і вихрем полинув задирливий козачок (Вас., І, 1959, 242).
Словник української мови (СУМ-11)