бринза
БРИ́НЗА, діал. БРИ́НДЗА, и, ж. Сир з овечого молока.
Малай варили з просяного борошна на воді без солі, бо їли його з солоним сиром або з бринзою (Стор., І, 1957, 266);
Гості набирали у бербениці бриндзи та в мирності знову спускались в долини (Коцюб., II, 1955, 327);
Жінки незабаром стали переобідувати хлібом та овечою бринзою (Гончар, Таврія.., 1957, 578).
Словник української мови (СУМ-11)