бринза
БРИ́НЗА, діал. БРИ́НДЗА, и, ж.
Сир з овечого молока.
Малай варили з просяного борошна на воді без солі, бо їли його з солоним сиром або з бринзою (О. Стороженко);
Гості набирали у бербениці бриндзи та в мирності знову спускались в долини (М. Коцюбинський);
Господиня подала на вечерю бринзи, викинула на стіл гарячий круг мамалиґи і покраяла його ниткою (О. Гончар);
Крім бринзи, пастухи виготовляли із грудкового сиру ще й парені сири (з наук.-попул. літ.);
На полонинах Гуцульщини бринзу виготовляли безпосередньо в стаях (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)