бриндуша
БРИНДУ́ША, і, ж., діал.
Шафран сітчастий.
Білі плескаті зуби [овець] вигризають у корінь солодку бриндушу (М. Коцюбинський);
Троє дівчат .. принесли пучок білих бриндуш та пролісків (В. Козаченко);
Його манили до себе голубизною замаєні осінніми бриндушами левади (Р. Іваничук).
Словник української мови (СУМ-20)