бриндуша
БРИНДУ́ША, і, ж. (Crocus reticulatus), діал. Шафран сітчастий.
Білі плескаті зуби [овець] вигризають у корінь солодку бриндушу (Коцюб., II, 1955, 321);
Троє дівчат.. принесли пучок білих бриндуш та пролісків (Коз., Сальвія, 1959, 225).
Словник української мови (СУМ-11)