бубонець —
бубоне́ць іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
бубонець —
-нця, ч. Брязкальце, що має форму порожньої металевої кульки із шматочками металу всередині.
Великий тлумачний словник сучасної мови
бубонець —
БУБОНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Брязкальце, що має форму порожньої металевої кульки зі шматочками металу всередині. Помчали коні, мов навіжені, гримлячи бубонцями (А. Шиян); При розкопках у Чернігівському районі виявлено уламки амфор, ножі, бубонці, персні, кресало, срібні речі тощо (із журн.).
Словник української мови у 20 томах
бубонець —
див. брязкальце; дзвін
Словник синонімів Вусика
бубонець —
БУБОНЕ́ЦЬ (брязкальце, що чіпляється звичайно коням та, рідше, іншій домашній худобі), БАЛАБО́НЧИК розм., БАЛАБО́Н розм. Кум-полковник вкотив у двір сивими кіньми, побрязкуючи, подзвякуючи бубонцями (Марко Вовчок); Коні бігли рівним трухцем...
Словник синонімів української мови
бубонець —
БУБОНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Брязкальце, що має форму порожньої металевої кульки з шматочками металу всередині. Помчали коні, мов навіжені, гримлячи бубонцями (Шиян, Гроза.., 1956, 243).
Словник української мови в 11 томах
бубонець —
Бубонець, -нця м. Бубенчикъ. Вкотив у двір сивими кіньми, побрязкуючи.... бубонцями. МВ. (О. 1862. ІІІ. 67). ум. бубончик. Чуб. IK 348.
Словник української мови Грінченка