бубонець
БУБОНЕ́ЦЬ, нця́, ч.
Брязкальце, що має форму порожньої металевої кульки зі шматочками металу всередині.
Помчали коні, мов навіжені, гримлячи бубонцями (А. Шиян);
При розкопках у Чернігівському районі виявлено уламки амфор, ножі, бубонці, персні, кресало, срібні речі тощо (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)