бубонець

Бубонець, -нця

м. Бубенчикъ. Вкотив у двір сивими кіньми, побрязкуючи.... бубонцями. МВ. (О. 1862. ІІІ. 67). ум. бубончик. Чуб. IK 348.

Значення в інших словниках

1. бубонець — бубоне́ць іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. бубонець — -нця, ч. Брязкальце, що має форму порожньої металевої кульки із шматочками металу всередині.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бубонець — БУБОНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Брязкальце, що має форму порожньої металевої кульки зі шматочками металу всередині. Помчали коні, мов навіжені, гримлячи бубонцями (А. Шиян); При розкопках у Чернігівському районі виявлено уламки амфор, ножі, бубонці, персні, кресало, срібні речі тощо (із журн.).  Словник української мови у 20 томах
4. бубонець — див. брязкальце; дзвін  Словник синонімів Вусика
5. бубонець — БУБОНЕ́ЦЬ (брязкальце, що чіпляється звичайно коням та, рідше, іншій домашній худобі), БАЛАБО́НЧИК розм., БАЛАБО́Н розм. Кум-полковник вкотив у двір сивими кіньми, побрязкуючи, подзвякуючи бубонцями (Марко Вовчок); Коні бігли рівним трухцем...  Словник синонімів української мови
6. бубонець — Бубоне́ць, -нця́; -бонці́, -нці́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. бубонець — БУБОНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Брязкальце, що має форму порожньої металевої кульки з шматочками металу всередині. Помчали коні, мов навіжені, гримлячи бубонцями (Шиян, Гроза.., 1956, 243).  Словник української мови в 11 томах