Значення в інших словниках
-
бувальщина —
бува́льщина іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
бувальщина —
Суща правда, билиця, кн. реальний факт, реальність.
Словник синонімів Караванського
-
бувальщина —
-и, ж. 1》 Те, що було раніше. 2》 Щось дійсне, реальне; те, що справді було. 3》 Оповідання про давнину, що передається усно.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
бувальщина —
БУВА́ЛЬЩИНА, и, ж. 1. Те, що було раніше. Тіло в його горіло; в думках сон мішався з бувальщиною (Панас Мирний); Прадід Данило розповідав рибалкам різну бувальщину (Ю. Яновський); Полковник розповідав з певним гумором різні іспанські бувальщини (із журн.
Словник української мови у 20 томах
-
бувальщина —
• бувальщина 1) У нар. творчості — жанровий різновид неказкової прози, прозові твори, які грунтуються на худож. вимислі, але зображують події як достовірні. Тематика їх здебільшого побутова. Частина...
Українська літературна енциклопедія
-
бувальщина —
Билиця, імовірниця, оказія, оповідка, оповістка, переповіст, переповістка, переповість
Словник синонімів Вусика
-
бувальщина —
БУВА́ЛЬЩИНА (розповідь про те, що справді було, — на противагу вимислу), БИЛИ́ЦЯ. Мені повів старенький чоловік Щось на бувальщину і на легенду схоже... (В. Бичко); Катеринка з цікавістю оглядала старого, про якого багато ходило билиць і небилиць (М. Стельмах).
Словник синонімів української мови
-
бувальщина —
БУВА́ЛЬЩИНА, и, ж. 1. Те, що було раніше. Тіло в його горіло; в думках сон мішався з бувальщиною (Мирний, II, 1954, 203); Прадід Данило розповідав рибалкам різну бувальщину (Ю. Янов., Вершники, 1939, 22). 2. Щось дійсне, реальне; те, що справді було.
Словник української мови в 11 томах
-
бувальщина —
Бувальщина, -ни ж. Былое, быль. Бо се не казка, а билиця, або бувальщина сказать. Шевч. Моє діло — бувальщину згадувати. Г. Барв. 19.
Словник української мови Грінченка