бувальщина
БУВА́ЛЬЩИНА, и, ж.
1. Те, що було раніше.
Тіло в його горіло; в думках сон мішався з бувальщиною (Панас Мирний);
Прадід Данило розповідав рибалкам різну бувальщину (Ю. Яновський);
Полковник розповідав з певним гумором різні іспанські бувальщини (із журн.).
2. Щось дійсне, реальне; те, що справді було.
Се не казка, а билиця. Або бувальщина, сказать (Т. Шевченко);
– Хочете ще одну бувальщину? Полюбляю такі оказії (В. Дрозд).
Словник української мови (СУМ-20)