бувалий
БУВА́ЛИЙ, а, е.
Який багато бачив, зазнав у своєму житті; який має великий життєвий досвід.
Ой, знає він чимало пригод, той кремезний, як з криці злитий, бувалий отаман! (М. Коцюбинський);
– Дуже добре, коли пише бувала людина, – говорив Олесь Васильович (О. Донченко);
Публікація статті була великою моральною і психологічною підтримкою для бувалого солдата (із журн.);
// у знач. ім. бува́лий, лого, ч. Досвідчена людина, яка багато бачила, зазнала у своєму житті; бувалець.
– Не питай старого, а питай бувалого, – сказав Лаврін (І. Нечуй-Левицький).
◇ (1) Бува́лий у бува́льцях – який має великий життєвий досвід, багато чого зазнав у житті.
Йоська одразу зрозумів, з ким має діло, і, сповнений спокою бувалої в бувальцях людини, кивнув головою (Олесь Досвітній).
Словник української мови (СУМ-20)