бувалий —
бува́лий прикметник
Орфографічний словник української мови
бувалий —
[бувалией] м. (на) -лому/-л'ім, мн. -л'і
Орфоепічний словник української мови
бувалий —
-а, -е. Який багато бачив, зазнав у своєму житті; який має великий життєвий досвід. || у знач. ім. бувалий, -лого, ч. Про досвідчену людину, яка багато бачила, зазнала у своєму житті; бувалець.
Великий тлумачний словник сучасної мови
бувалий —
БУВА́ЛИЙ, а, е. Який багато бачив, зазнав у своєму житті; який має великий життєвий досвід. Ой, знає він чимало пригод, той кремезний, як з криці злитий, бувалий отаман! (М.
Словник української мови у 20 томах
бувалий —
Не такий старий, як бувалий. Іронічно про такого, що поза домом нігде не був. Хто у світі бував, той багато дива видав. Хто багато подорожував, той бачив багато такого, чого вдома не побачиш.
Приповідки або українсько-народня філософія
бувалий —
БУВА́ЛИЙ у знач. ім. (той, хто багато бачив, зазнав у своєму житті), БУВА́ЛЕЦЬ розм., БИ́ТИЙ розм. Не питай старого, а питай бувалого (прислів'я); Але ж як їх (молодих бійців) зараз навчати? Сагайді — тому легко. ..
Словник синонімів української мови
бувалий —
Бува́лий, -ла, -ле
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
бувалий —
БУВА́ЛИЙ, а, е. Який багато бачив, зазнав у своєму житті; який має великий життєвий досвід. Ой, знає він чимало пригод, той кремезний, як з криці злитий, бувалий отаман! (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах
бувалий —
Бувалий, -а, -е Бывалый, опытный. Чуб. І. 236. Не питай старого, а питай бувалого. Ном. № 5784.
Словник української мови Грінченка