бувалець
БУВА́ЛЕЦЬ, льця, ч.
Людина з великим життєвим досвідом, яка багато бачила, зазнала у своєму житті.
– Гей, та пішов я, брате мій, степами, та пішов ланами у той край, про який чував лиш від бувальців... (М. Коцюбинський);
Вдають [харків'яни] бувальців, але реакторники бачать: нервуються новачки (В. Яворівський).
Словник української мови (СУМ-20)