буколіка —
буко́ліка іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
буколіка —
-и, ж. Жанр поезії, що ідеалізовано описує пастуше і сільське життя на лоні природи.
Великий тлумачний словник сучасної мови
буколіка —
БУКО́ЛІКА, и, ж., літ. Жанр поезії, що ідеалізовано описує пастуше і сільське життя на лоні природи. Лише третина творів зі збірки Феокрита насправді є буколіками, тобто сільськими елегіями (з наук. літ.
Словник української мови у 20 томах
буколіка —
• буколіка , буколічна поезія (від грец. βουκολικός — пастуший) — один з жанрів олександрійської поезії. Є літ. трансформацією фольклор. джерела — пастуших пісень. Осн. форма...
Українська літературна енциклопедія
буколіка —
буко́ліка (від грец. βουκολικός – пасторальний, сільський) жанр античної поезії. Змальовує життя пастухів (див. ідилія, пастораль).
Словник іншомовних слів Мельничука
буколіка —
Жанр поезії з тематикою вільного, безтурботного, щасливого й веселого життя пастухів та ін. сільських мешканців; форми б.: пастораль, еклога, ідилія та ін.; сформувався в античності (Феокріт, Верґілій), досяг вершини в італ. поезії Відродження.
Універсальний словник-енциклопедія
буколіка —
БУКО́ЛІКА, и, ж. Жанр поезії, що ідеалізовано описує пастуше і сільське життя на лоні природи.
Словник української мови в 11 томах