Значення в інших словниках буркувати — Буркува́ти, -ку́ю, -єш гл. 1) Мостить (камнемъ). Зробив.... бурковану дорогу. Гн. II. 196. 2) Ворковать. На калині зозуля, вона не кує — буркує. Чуб. V. 690. Словник української мови Грінченка