буяння —
буя́ння іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
буяння —
-я, с. Дія за знач. буяти.
Великий тлумачний словник сучасної мови
буяння —
БУЯ́ННЯ, я, с. Дія за знач. буя́ти. А тепер – в буянні стихії, серед .. язиків вогню, ввижалось йому нове дивне видіння (О. Ільченко); То був квітень, то було цвітіння. Парування та буяння сил (М. Рильський); Поле, поле, тепле і широке.
Словник української мови у 20 томах
БУЯННЯ —
• "БУЯННЯ" - літ. журнал, виданий 1921 в Кам'янці-Подільському. Вийшов один номер. У ньому було надруковано твори І. Кулика (під псевд. Р. Ролінато та Р. Роленко) — вірші, оповідання "Васька Квасник" (згодом в ін.
Українська літературна енциклопедія
буяння —
ШАЛ (надзвичайна сила вияву чого-небудь), ШАЛЕ́НСТВО, БУЯ́ННЯ, БУ́ЙСТВО рідше. Розгубивши свій шал, знемігся вітер, і поволі вгамовувався Дніпро (І. Цюпа); Се була оргія квітів і трав, п'яний сон сонця, якесь шаленство кольорів, пахощів, форм... (М.
Словник синонімів української мови
буяння —
БУЯ́ННЯ, я, с. Дія за знач. буя́ти. А кінь під ним — що вітрове буяння: Він за верстою рвав нову версту (Руд., Поезії, 1949, 208); А тепер — в буянні стихії, серед.. язиків вогню, ввижалось йому нове дивне видіння (Ільч.
Словник української мови в 11 томах
буяння —
Буяння, -ня с. 1) Быстрый, пышный ростъ. 2) Бушеваніе, буйство. Єв. Л. VIII. 24. Чуб. І. 31. Розбишацьке буяння. К. Кр. 36. І гласу Божого не чули за буянням К. Псал. 145. 3) Свободное, ничѣмъ нестѣсняемое движеніе, пареніе. Буяння гордого ума. К. ПС. 46.
Словник української мови Грінченка