бібка —
бі́бка іменник жіночого роду розм.
Орфографічний словник української мови
бібка —
-и, ж., розм. Маленька кулька овечого, козячого, заячого і т. ін. посліду.
Великий тлумачний словник сучасної мови
бібка —
БІ́БКА, и, ж., розм. Маленька кулька овечого, козячого, заячого та іншого посліду. Навколо дикої груші зайці, як вівці на тирлі, збили сніг і густо посипали бібками (С. Чорнобривець).
Словник української мови у 20 томах
бібка —
БІ́БКА, и, ж., розм. Маленька кулька овечого, козячого, заячого і т. ін. посліду. Навколо дикої груші зайці, як вівці на тирлі, збили сніг і густо посипали бібками (Чорн., Потік.., 1956, 12).
Словник української мови в 11 томах