бібка

БІ́БКА, и, ж., розм. Маленька кулька овечого, козячого, заячого і т. ін. посліду.

Навколо дикої груші зайці, як вівці на тирлі, збили сніг і густо посипали бібками (Чорн., Потік.., 1956, 12).

Значення в інших словниках

1. бібка — бі́бка іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. бібка — -и, ж., розм. Маленька кулька овечого, козячого, заячого і т. ін. посліду.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бібка — БІ́БКА, и, ж., розм. Маленька кулька овечого, козячого, заячого та іншого посліду. Навколо дикої груші зайці, як вівці на тирлі, збили сніг і густо посипали бібками (С. Чорнобривець).  Словник української мови у 20 томах
4. бібка — див. брунька  Словник синонімів Вусика
5. бібка — Бі́бка, -ки, -ці; бі́бки, -бок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)