1. Словник української мови в 11 томах

бібка

БІ́БКА, и, ж., розм. Маленька кулька овечого, козячого, заячого і т. ін. посліду.

Навколо дикої груші зайці, як вівці на тирлі, збили сніг і густо посипали бібками (Чорн., Потік.., 1956, 12).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бібка — бі́бка іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. бібка — -и, ж., розм. Маленька кулька овечого, козячого, заячого і т. ін. посліду. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бібка — БІ́БКА, и, ж., розм. Маленька кулька овечого, козячого, заячого та іншого посліду. Навколо дикої груші зайці, як вівці на тирлі, збили сніг і густо посипали бібками (С. Чорнобривець). Словник української мови у 20 томах
  4. бібка — див. брунька Словник синонімів Вусика
  5. бібка — Бі́бка, -ки, -ці; бі́бки, -бок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)