біб

БІБ, бо́бу, ч.

1. Однорічна городня рослина, що має в стручках поживні плоди.

Ці похилі спадисті гори.. засіяні житом, ячменем, вівсом, засаджені бобом та картоплею (Н.-Лев., IІ, 1956, 396);

На Україні поширені найбільше такі зернобобові культури, як горох, вика.., кінські боби, пут (Колг. Укр., 5, 1961, 45).

2. Плоди цієї рослини.

Вона [худоба] першою мусила скоштувати голубці, сливи, біб (Коцюб., II, 1955, 335);

В сінях у мішку кукурудза, трохи бобів (Чаб., Балкан. весна, 1960, 18);

Сухі боби мають 25 процентів перетравного білка (Наука.., 1, 1957, 11);

*Образно. — Тупі [на барикадах] залізним бобом частують (Фр., VI, 1951, 338);

*У порівн. — А в мене є перша картопелька, ще дрібна вона, як біб (Стельмах, I, 1962, 524).

3. Дрібний плід, стручок деяких городніх і польових культур з родини бобових.

Ручне обривання бобів — найбільш трудомістке, робота при збиранні арахісу (Ол. та ефір. культ., 1956, 211).

◊ Зада́ти (вси́пати і т. ін.) бо́бу кому — побити когось.

Задав бобу (Номис, 1864, № 4180);

Всипали йому такого бобу, що пару днів нікуди не годин (Фр., IV, 1950, 87);

Дадуть такого бобу, що й на печі не всидить і не влежить! (Стельмах, I, 1962, 572);

На боба́х, перев. із сл. зоставатися, сидіти, зоставляти і т. ін. — без нічого, ні з чим.

Де не взявся сивенький голубок та й зоставив на бобах наших горобчиків (Мирний, III, 1954, 273).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. біб — Буду з тобою на бобах розводити: тобто: буду все дуже ясно говорити; походить з того, що колись у школах вчили рахувати на бобах [IX] Словник з творів Івана Франка
  2. біб — біб іменник чоловічого роду * Але: два, три, чотири бо́би Орфографічний словник української мови
  3. біб — бобу, ч. 1》 Однорічна городня рослина, що має в стручках поживні плоди. 2》 Плоди цієї рослини. 3》 Дрібний плід, стручок деяких городніх і польових культур із родини бобових. На бобах перев. із сл. зоставатися, сидіти, зоставляти і т. ін. — без нічого, ні з чим. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. біб — БІБ, бо́бу, ч. 1. Однорічна городня рослина родини бобових з їстівними поживними плодами в стручках. Ці похилі спадисті гори .. засіяні житом, ячменем, вівсом, засаджені бобом та картоплею (І. Словник української мови у 20 томах
  5. біб — біб: ◊ вси́пати бо́бу вилаяти, висварити, зганьбити (м, ср, ст)|| = збештати ◊ да́ти бо́бу = вси́пати бо́бу ◊ пересоли́ти бо́бу перестаратися, переборщити: Мені здається, що це на сцені пересолили бобу, але побачив, що люди поспішають до виходу. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. біб — Біб — то напиханий хліб. Згірдливо про біб, якого уживають у пісні дні, або як хліба не стане. Всипали добре бобу. Дуже побили. Як цвіте біб, то тяжко за хліб, а як мак, то не так. Хліборобський досвід. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. біб — Одногніздий, найчастіше багатонасінний плід, що розкривається по черевному та спинному швах; характерний для рослин родини бобових (напр., квасолі, акації). Універсальний словник-енциклопедія
  8. біб — дава́ти / да́ти (вси́пати, зада́ти і т. ін.) бо́бу кому і без додатка. Бити кого-небудь. Молодець врешті не витримував: забирав у жменю рештки Бідочиного волосся, впихав голову межи гачі і давав доброго бобу (Г. Фразеологічний словник української мови
  9. біб — Біб, бо́бу; боби́, -бі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)