бібліофіл

Бібліофі́л, -ла; -фі́ли, -лів

Значення в інших словниках

1. бібліофіл — бібліофі́л іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. бібліофіл — [б'ібл'іоуф’іл] -ла, м. (на) -лов'і/-л'і, мн. -лие, -л'іў  Орфоепічний словник української мови
3. бібліофіл — -а, ч. Пристрасний любитель книжок, знавець і колекціонер рідкісних і цінних видань; книголюб.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. бібліофіл — див. бібліоман  Словник чужослів Павло Штепа
5. бібліофіл — БІБЛІОФІ́Л, а, ч. Пристрасний любитель книжок, знавець і колекціонер рідкісних і цінних видань; книголюб. Лесі раптом уявилося, як це Михайло Федорович, пристрасний бібліограф і бібліофіл, вчитується у Франкові про неї слова (М.  Словник української мови у 20 томах
6. бібліофіл — бібліофі́л (від бібліо... і ...філ) той, хто любить, цінує й збирає книги.  Словник іншомовних слів Мельничука
7. бібліофіл — КНИГОЛЮ́Б (любитель книжок, знавець і колекціонер рідкісних і цінних видань), БІБЛІОФІ́Л, КНИ́ЖНИК, ГРАМОТІ́Й розм.; БІБЛІОМА́Н, КНИГОГРИ́З ірон. (людина, яка надмірно захоплюється книжками).  Словник синонімів української мови
8. бібліофіл — БІБЛІОФІ́Л, а, ч. Пристрасний любитель книжок, знавець і колекціонер рідкісних і цінних видань; книголюб. Лесі раптом уявилося, як це Михайло Федорович, пристрасний бібліограф і бібліофіл, вчитується у Франкові про неї слова (М. Ол.  Словник української мови в 11 томах