бібліофіл —
бібліофі́л іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
бібліофіл —
-а, ч. Пристрасний любитель книжок, знавець і колекціонер рідкісних і цінних видань; книголюб.
Великий тлумачний словник сучасної мови
бібліофіл —
див. бібліоман
Словник чужослів Павло Штепа
бібліофіл —
БІБЛІОФІ́Л, а, ч. Пристрасний любитель книжок, знавець і колекціонер рідкісних і цінних видань; книголюб. Лесі раптом уявилося, як це Михайло Федорович, пристрасний бібліограф і бібліофіл, вчитується у Франкові про неї слова (М.
Словник української мови у 20 томах
бібліофіл —
бібліофі́л (від бібліо... і ...філ) той, хто любить, цінує й збирає книги.
Словник іншомовних слів Мельничука
бібліофіл —
КНИГОЛЮ́Б (любитель книжок, знавець і колекціонер рідкісних і цінних видань), БІБЛІОФІ́Л, КНИ́ЖНИК, ГРАМОТІ́Й розм.; БІБЛІОМА́Н, КНИГОГРИ́З ірон. (людина, яка надмірно захоплюється книжками).
Словник синонімів української мови
бібліофіл —
БІБЛІОФІ́Л, а, ч. Пристрасний любитель книжок, знавець і колекціонер рідкісних і цінних видань; книголюб. Лесі раптом уявилося, як це Михайло Федорович, пристрасний бібліограф і бібліофіл, вчитується у Франкові про неї слова (М. Ол.
Словник української мови в 11 томах