бібліофіл
Бібліофі́л, -ла; -фі́ли, -лів
Джерело:
Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бібліофіл — бібліофі́л іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- бібліофіл — [б'ібл'іоуф’іл] -ла, м. (на) -лов'і/-л'і, мн. -лие, -л'іў Орфоепічний словник української мови
- бібліофіл — -а, ч. Пристрасний любитель книжок, знавець і колекціонер рідкісних і цінних видань; книголюб. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бібліофіл — див. бібліоман Словник чужослів Павло Штепа
- бібліофіл — БІБЛІОФІ́Л, а, ч. Пристрасний любитель книжок, знавець і колекціонер рідкісних і цінних видань; книголюб. Лесі раптом уявилося, як це Михайло Федорович, пристрасний бібліограф і бібліофіл, вчитується у Франкові про неї слова (М. Словник української мови у 20 томах
- бібліофіл — бібліофі́л (від бібліо... і ...філ) той, хто любить, цінує й збирає книги. Словник іншомовних слів Мельничука
- бібліофіл — КНИГОЛЮ́Б (любитель книжок, знавець і колекціонер рідкісних і цінних видань), БІБЛІОФІ́Л, КНИ́ЖНИК, ГРАМОТІ́Й розм.; БІБЛІОМА́Н, КНИГОГРИ́З ірон. (людина, яка надмірно захоплюється книжками). Словник синонімів української мови
- бібліофіл — БІБЛІОФІ́Л, а, ч. Пристрасний любитель книжок, знавець і колекціонер рідкісних і цінних видань; книголюб. Лесі раптом уявилося, як це Михайло Федорович, пристрасний бібліограф і бібліофіл, вчитується у Франкові про неї слова (М. Ол. Словник української мови в 11 томах