вапняр

Вапня́р, -ра́, -ре́ві, -ре́м; -нярі́, -рі́в

Значення в інших словниках

1. вапняр — вапня́р іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. вапняр — -а, ч. Робітник, який випалює, гасить, возить вапно.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вапняр — ВАПНЯ́Р, а́, ч. Робітник, який випалює, гасить, возить вапно. За часів Київської Русі кам'яне будівництво сприяло появі цегельників, каменярів, вапнярів (з навч. літ.); На подвір'ї нас зустрів Петро і залюбки розповів про нелегке ремесло вапняра (із журн.).  Словник української мови у 20 томах
4. вапняр — ВАПНЯ́Р, а, чол. Робітник, що випалює, гасить, возить вапно.  Словник української мови в 11 томах
5. вапняр — Вапняр, -ра м. 1) Приготовляющій известь. Желех. 2) Возящій известь. Липовец. у. см. вапельник.  Словник української мови Грінченка