вапняр
ВАПНЯ́Р, а́, ч.
Робітник, який випалює, гасить, возить вапно.
За часів Київської Русі кам'яне будівництво сприяло появі цегельників, каменярів, вапнярів (з навч. літ.);
На подвір'ї нас зустрів Петро і залюбки розповів про нелегке ремесло вапняра (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)