вербувати —
вербува́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
вербувати —
(на працю) наймати, набирати, (за контрактом) контрактувати; (куди) залучати, (кого) заанґажовувати, агітувати, закликати, жм. сватати.
Словник синонімів Караванського
вербувати —
-ую, -уєш, недок., перех. Наймати, набирати людей на роботу (у давнину – і до війська). || Залучати до якоїсь діяльності, до участі в якій-небудь організації.
Великий тлумачний словник сучасної мови
вербувати —
ВЕРБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., кого, що. 1. Наймати, набирати людей на роботу, до війська і т. ін. А в пікінери вербували, Та теж охочих (Т. Шевченко); – Дозрівають хліба, приїде економ, вербуватиме косарів, в'язальниць (А. Шиян); Коли турки ..
Словник української мови у 20 томах
вербувати —
вербува́ти (нім. werben) 1. Оголошувати набір, набирати добровольців у яку-небудь організацію. 2. Переносно – залучати до якоїсь діяльності (напр., В. прихильників).
Словник іншомовних слів Мельничука
вербувати —
НАБИРА́ТИ (збирати потрібну кількість людей для чого-небудь, куди-небудь); ВЕРБУВА́ТИ, ЗАВЕРБО́ВУВАТИ, РЕКРУТУВА́ТИ книжн. (про учасників, працівників чого-небудь — за допомогою заохочень, умовлянь, обіцянок тощо); КОМПЛЕКТУВА́ТИ (щодо організацій)...
Словник синонімів української мови
вербувати —
ВЕРБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. Наймати, набирати людей на роботу (у давнину — і до війська). А в пікінери вербували, Та теж охочих (Шевч., II, 1953, 253); — Дозрівають хліба, приїде економ, вербуватиме косарів, в’язальниць (Шиян, Гроза..
Словник української мови в 11 томах
вербувати —
рос. вербовать (нім. werben) — 1. Оголошувати добровільний набір до будь-якої організації. 2. Переносно-залучати до будь-якої діяльності.
Eкономічна енциклопедія
вербувати —
Вербува́ти, -бу́ю, -єш гл. Вербовать. Ой цісарю, цісаричку, чому нас вербуєш? КЗ. V. 143. Ой як же нас вербували, злоті юри дарували; а як же нас звербували, то в кайдани закували. н. п.
Словник української мови Грінченка