вербувати
ВЕРБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. Наймати, набирати людей на роботу (у давнину — і до війська).
А в пікінери вербували, Та теж охочих (Шевч., II, 1953, 253);
— Дозрівають хліба, приїде економ, вербуватиме косарів, в’язальниць (Шиян, Гроза.., 1956, 479);
// Залучати до якоїсь діяльності, до участі у якій-небудь організації.
Наші побратими рішили вербувати до свого побратимства широку громаду бориславських ріпників (Фр., V, 1951, 372);
Таємні агенти гестапо розбрелися.. вербувати шпіонів та провокаторів (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 161).
Словник української мови (СУМ-11)