вереск

Ве́реск, -ку, -кові, у -ку; -рески, -ків (крик)

Значення в інших словниках

1. вереск — ве́реск іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. вереск — Верещання, виск, вищання, писк; (поросячий) кувікання; П. ґвалт, крик.  Словник синонімів Караванського
3. вереск — -у, ч. 1》 Пронизливий, різкий крик, виск. 2》 Високий, пронизливий, неприємний звук (від тертя металевих, дерев'яних та інших предметів). || Про дуже голосний, різкий звук мисливського рогу, сирени і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. вереск — ВЕ́РЕСК, у, ч. 1. Пронизливий, різкий крик, виск. Жіночий вереск роздирав вуха (М. Коцюбинський); Дітлахи-пастушки з вереском і свистом вибігали навперейми машині (Ю.  Словник української мови у 20 томах
5. вереск — див. гамір; звучання  Словник синонімів Вусика
6. вереск — КРИК (сильний різкий звук голосу), ПО́КРИК розм., ГУК розм., РЕ́ПЕТ розм., ЗІПА́ННЯ розм., ФУК діал.; СКРИК (раптовий, уривчастий); ГРИ́МАННЯ (погрозливий звук); ЛЕ́МЕНТ, ЛЕМЕНТУВА́ННЯ (перев. з плачем); ВИСК, ВЕ́РЕСК, ВЕРЕСКОТНЯ́ розм., ВЕРЕЩА́ННЯ розм.  Словник синонімів української мови
7. вереск — ВЕ́РЕСК, у, чол. 1. Пронизливий, різкий крик, виск. Жіночий вереск роздирав вуха (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 355); Дітлахи-пастушки з вереском і свистом вибігали навперейми машині (Юрій Смолич, I, 1958, 52)...  Словник української мови в 11 томах
8. вереск — Вереск, -ку м. Визгъ, крикъ. Левч. 62. Вереск у хаті. Фр. Пр. 146.  Словник української мови Грінченка