вереск
ВЕ́РЕСК, у, ч.
1. Пронизливий, різкий крик, виск.
Жіночий вереск роздирав вуха (М. Коцюбинський);
Дітлахи-пастушки з вереском і свистом вибігали навперейми машині (Ю. Смолич);
Надвечір величезне дворище сповнилося муканням корів, овечим меканням і страшенно неприємним свинячим вереском (П. Колесник);
Той дитячий плач, що переходить у вереск, врізується в серце, збуджує пригаслі болі (М. Сиротюк);
Прилетіла зграйка дрібних птахів і почали на льоту вихоплювати у Прохора з рук крихти, здійнявши неймовірний вереск і писк (Валерій Шевчук).
2. перен. Високий, пронизливий, неприємний звук (від тертя, скрипіння металевих, дерев'яних та інших предметів).
Вереск коліс з кожною хвилиною замирав (П. Панч);
Неподалік час від часу пронизливим залізним вереском озивається точило (О. Гончар);
// Дуже голосний, різкий звук мисливського рога, сирени і т. ін.
Картечини з вереском і дзиком пролетіли через голови в придолинок до Дністра, а деякі врізались у тіло козаче (М. Старицький);
Залунав по горах і лісах роговий вереск і урвався (І. Франко);
Пронизливий вереск автомобільної сирени ще не стихав, відколи машина в'їхала до міста (В. Кучер);
Прогримів над ними артилерійський набій і з пекельним вереском та тріскотом розірвався десь позаду в лісі (О. Лисяк);
Я пішов на вереск музик, до помосту (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)