вереск

ВЕ́РЕСК, у, ч.

1. Пронизливий, різкий крик, виск.

Жіночий вереск роздирав вуха (М. Коцюбинський);

Дітлахи-пастушки з вереском і свистом вибігали навперейми машині (Ю. Смолич);

Надвечір величезне дворище сповнилося муканням корів, овечим меканням і страшенно неприємним свинячим вереском (П. Колесник);

Той дитячий плач, що переходить у вереск, врізується в серце, збуджує пригаслі болі (М. Сиротюк);

Прилетіла зграйка дрібних птахів і почали на льоту вихоплювати у Прохора з рук крихти, здійнявши неймовірний вереск і писк (Валерій Шевчук).

2. перен. Високий, пронизливий, неприємний звук (від тертя, скрипіння металевих, дерев'яних та інших предметів).

Вереск коліс з кожною хвилиною замирав (П. Панч);

Неподалік час від часу пронизливим залізним вереском озивається точило (О. Гончар);

// Дуже голосний, різкий звук мисливського рога, сирени і т. ін.

Картечини з вереском і дзиком пролетіли через голови в придолинок до Дністра, а деякі врізались у тіло козаче (М. Старицький);

Залунав по горах і лісах роговий вереск і урвався (І. Франко);

Пронизливий вереск автомобільної сирени ще не стихав, відколи машина в'їхала до міста (В. Кучер);

Прогримів над ними артилерійський набій і з пекельним вереском та тріскотом розірвався десь позаду в лісі (О. Лисяк);

Я пішов на вереск музик, до помосту (Ю. Мушкетик).