веретено —
верете́но іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
веретено —
-а, с. 1》 Ручне знаряддя для прядіння у вигляді тонкої палички з видовженими загостреними кінцями і потовщенням посередині. || Основна частина прядильних машин, за допомогою якої закручуються і намотуються щітки. 2》 Стрижень, що являє собою вісь обертання частин різних механізмів.
Великий тлумачний словник сучасної мови
веретено —
ВЕРЕТЕ́НО, а, с. 1. Ручне знаряддя для прядіння – тонка паличка з видовженими загостреними кінцями і потовщенням посередині. Зараз вихопила у матері гребінь і почала прясти – аж хурчить веретено (Г.
Словник української мови у 20 томах
веретено —
У минулому простий дерев'яний пристрій для ручного прядіння; теп. рухома деталь прядильних, крутильних і мотальних машин, за допомогою якої здійснюється закручування та намотування оброблюваного продукту.
Універсальний словник-енциклопедія
веретено —
ВЕРЕТЕ́НО, а, сер. 1. Ручне знаряддя для прядіння, що становить собою тонку паличку з видовженими загостреними кінцями і потовщенням посередині.
Словник української мови в 11 томах
веретено —
Веретено, -на с. 1) Веретено для пряденія. Чуб. VII. 410. Вас. 201. Позичила веретено, гребінь, днище, прийшла додому і давай прясти. Рудч. Ск. І. 178. На сорочку не напряла, веретін не було. Г. Барв. 45. Названія частей веретена въ Лебед.
Словник української мови Грінченка