веретено
ВЕРЕТЕ́НО, а, сер.
1. Ручне знаряддя для прядіння, що становить собою тонку паличку з видовженими загостреними кінцями і потовщенням посередині.
Зараз вихопила у матері гребінь і почала прясти — аж хурчить веретено (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 424);
Прядуть на прядках молодиці й дівчата, баби на веретенах (Андрій Головко, II, 1957, 89);
*У порівн.— Крутимся, Корнюшо? — Як веретено, як веретено у піст (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 154);
// Основна частина прядильних машин, за допомогою якої закручуються і намотуються нитки.
Тисячі крутились веретен — нитку витягали сирову (Микола Рудь, Дон. зорі, 1958, 118).
2. Стрижень, що становить собою вісь обертання частин різних механізмів.
Веретено сепаратора обертається в шарикових підшипниках й знизу спирається на сталевий шарик (Механізація і електрифікація.., 1953, 505).
Словник української мови (СУМ-11)